Він єдиний у своєму роді. Один з найбільших та найстаріших заповідників на європейському континенті, розкинувся посеред незайманих степів на 300 км2. Асканія-Нова налічує велику кількість екзотичних тварин та рослин. Саме тому ця місцевість визнана одним з семи чудес України.

Національний заповідник «Асканія-Нова» має німецьку історію. Місце, що знаходиться лише за 30 км від півострову Крим, перекладається німецькою як "Neu-Askanien". У 1828 році герцог Фердинанд Ангальт-Кетен збудував маєток, який дав початок колонії герцогства Ангальт-Кетен. Герцог зробив запит у Росію до царя Миколи І, щоб отримати дозвіл на розвиток вівчарства у колонії, адже на його Батьківщині не було підходящого пасовища. Зважаючи на те, що у Росії на той час були власні інтереси щодо благородних пород німецьких вівець задля розвитку текстильної індустрії, цар дозволив та віддав Ангальтам підходящу для розвитку вівчарства місцевість на Півдні України.

Вже у серпні 1828 року 25 людей з понад 2 тисячами голів вівець, корів та биків вирушили з герцогства до південноукраїнських степів. До 1830 кількість вівець зросла у чотири рази. Не зважаючи на те, що з господарства десять років не стягувалися податки, герцогство все одно мало фінансово підтримувати колонію на півдні України. Це відбувалося доти, доки у 1856 році німецький барон та землевласник Фрідріх Фейн не купив маєток за 1,5 мільйонів марок. Після одруження його доньки з купцем Йоганнем Фальцем, Фрідріх Фейн прийняв рішення розпочати спільну історію двох вже і так відомих на той час родів. Відтак прізвища родів об'єднали, а сім'ю власників маєтку перейменували на Фальц-Фейн. Рід став досить успішним.

Вівчарство було настільки продуманим, що крок за кроком власники розширювали площу пасовища для постійно зростаючої кількості вівець. Коли стало зрозумілим, що оброблену вовну можна продати набагато дорожче, ніж необроблену, вони наказали збудувати відповідні майстерні. Для того, щоб процес транспортування вовни займав менше часу, Софія Фальц-Фейн вирішила збудувати порт. У порту одночасно могли пришвартуватись до 8 кораблів. Поруч з портом відкрили устрично-консервний завод. Окрім цього, на своїй новій Батьківщині Софія Фальц-Фейн допомагала школам, гімназіям та церквам.

Її син Фрідріх Фальц-Фейн (правнук Фрідріха Фейна) мав особливу пристрасть: він цікавився дикими тваринами та птахами. Тому, окрім вирощування худоби, у 1874 році він розпочав будівництво зоопарку, а у 1887 – ботанічного саду.

Спочатку це здавалося шаленою ідеєю. Як можна у степу, без води, лісу та з малою кількістю опадів вирощувати рослини та посадити сад? На початку будівництва воду привозили з Дніпра буйволами та верблюдами. Відстань від річки до майбутнього ботанічного саду сягала 70 кілометрів. Пізніше тут знайшли підземні води та встановили систему зрошування, щоб вода самотужки текла вздовж вузьких каналів.

Кілька років молоді дерева були захищені від степового вітру великими дерев'яними щитами. Тепер посередині степу розкинувся парк. Він такий же красивий як Берлінський Тіргартен, проте на 60 років старший за нього.

Фрідріх Фальц-Фейн помітив, наскільки швидко та безповоротно людина змінює ландшафт місцевості завдяки своїй сільськогосподарській діяльності. Тому він вирішив захистити понад 300 м2 степу від будь-якого виду обробки, зробивши тут природний заповідник. Вже у 1896 році він придбав стадо антилоп, щоб одомашнити їх. Вони досі існують. За ними доглядають пастухи. Наприкінці XIX століття Фрідріх Фальц-Фейн організував декілька експедицій-полювань у пошуках диких Пржевальських коней в районі пустелі Гобі (територія Китаю та Монголії). Ці коні також досі мешкають у заповіднику та почуваються настільки добре у цій місцевості, що жеребців доводиться тримати окремо від кобил задля контролю над популяцією. На сьогодні степи «Асканія-Нова» вважають найдивовижнішими у всій Європі. Говорять, що вони такі ж незаймані, як за часів кочівників.

З 1984 року територія внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Власником об'єкту є держава Україна. Вона і дбає про місцевість. Відвідувачі можуть їздити по степу у кінній упряжці, спостерігаючи за тваринами на відкритому просторі. Деяких тварин, наприклад, бізона, можна побачити лише на відстані. Однак, відомі Пржевальські коні не бояться людей і залюбки підходять до них. Найкращий час для відвідування природного заповідника – квітень-травень або ж вересень-жовтень. Влітку на півдні України дуже високі температури. Якщо ви перебуваєте там на відкритому просторі, можна побачити як небо зливається із землею.

То щось ж сталося із сім'єю Фальц-Фейнів у XX столітті? Під час Жовтневої революції маєток спустошили. Родина Фальц-Фейнів мала тікати від більшовиків до Німеччини. Софія Фальц-Фейн була єдиною, яка не захотіла полишати будинок біля порту. Більшовики вбили її. Могила її сина Фрідріха Фальц-Фейна знаходиться на старому кладовищі «12 Апостолів» у берлінському районі Шенеберг.

Нинішній голова сім'ї, барон Едуард Олександрович Фальц-Фейн, мешкає у Князівстві Ліхтенштейн. Він надалі продовжує досліджувати історію німців в Асканія-Нові та на півдні України загалом.