Асканія-Нова стає...
Новою
Майже сто тисяч туристів, ледь не з усього світу, поспішають щороку у селище, аби побувати у єдиному на всю Європу нерозораному степу, відчути неповторний запах різнотрав'я, на власні очі побачити, як навперейми з вітром мчать дикі коні Пржевальського чи антилопи, просто пройтися тінистими алеями всесвітньо відомого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна…

Саме ж селище для паломників – всього лиш тимчасова «харчевня» і нічліг. Хіба ще можна побувати в Інституті тваринництва степових районів імені М. Іванова «Асканія-Нова», де діє єдиний на всю Україну Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства. Але це – для фахівців. Колись у цьому центрі бували найвищі чини держави і клялися, що відкриють вівчарству зелену вулицю. І що? Ні вівцям тої вулиці, ні людям – нормальної дороги.
«Золота рибка на велосипеді»

Відомо, що зелену оазу в безводному таврійському степу створили німецькі колоністи – представники роду Фальц-Фейнів. Та мало хто знає, Фальц-Фейни, крім незчисленних овечих отар, були володарями декількох промислових підприємств, на яких перероблялася продукція власних економій.

Про їхній внесок розповіла у Вчених записках Таврійського національного університету імені Володимира Вернадського історик Алла Задерейчук: «У переліку таких значаться – цегельно-черепичні заводи, борошномельні підприємства, лісопилки, шерстемийні, обладнані всіма можливими технічними новинками майстерні. Проте, одне підприємство – фабрика консервів Фальц-Фейнів стала відомою за кордоном. Продукція цієї фабрики мала широкий попит і мала свій фірмовий знак якості – логотип «золота рибка на велосипеді».

Більшовики постаралися розправитися з багатою спадщиною Фальц-Фейнів: не стало «золотої рибки на велосипеді», та й сам заповідний степ мало не розорали. Та все таки вистачило розуму на те, щоб хоч дещо зберегти.

Ще до кінця минулого століття і Асканія-Нова, і села, підпорядковані селищній раді (Маркеєв, Комиш, Питомник, Новий Етап, Іллінку, Молочне, Бакир, Кругле, Олександрине, Ониськине, Веселе Друге), соціальними благами не були обійдені.

Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн
заснував у 1883 заповідник «Асканія-Нова». У напівпустому степу виростив сад, організував зоопарк, акліматизував десятки видів диких тварин і птахів, звезених з усіх континентів планети.

Після жовтневого перевороту 1917 родина Фальц-Фейн емігрувала до Німеччини.

Світлана Сафар
В.о. старости села Маркеєв
«Не хочу говорити про «село без майбутнього», «вимираюче село», для мене це як рвати зуба без анестезії…» - розпачливо говорить виконуюча обов'язки старости села Маркеєв Світлана Сафар. - Багато покинутих хат, у школі трошки більше 20 учнів, у дитсадочку 18 діточок. Дорога до села, як напрямок для танків на військовому полігоні. Вода подається дві години (з 5 до 7 ранку)…»

Тоді ж Світлана Миколаївна сказала: «Для нас об'єднання – це надія вижити. Кому потрібне село в широкому таврійському степу, далеко від основних шляхів? Це найбільш віддалене село району. До найближчого населеного пункту 22 кілометри. Землі у селян нема (ото, що біля хати, та й все), бо земля навкруги державна. Розпайовці ця земля не підлягає…»

Громада – великий чоловік!
Багато проблем мають села, розпорошені по степах. Взяти те ж Маркеєв. До райцентру Чаплинка – більше півсотні кілометрів, до Асканії-Нова – два десятки. Глушина, куди «центральна» влада роками носа не показувала, призвичаївшись до віртуального керівництва.

Розмовляєш з людьми на місцях, тільки й чуєш:

«А кому ми тут потрібні? Тільки й ждуть, щоб повмирали…»
«А якщо об'єднатись у громаду – як ви на це?..»
Відповідь: «А що це нам дасть?»

Чиновники у Чаплинці відповідь на запитання селян звісно знали, та сприяти створенню громад явно не поспішали. Чому? Тому, що районні чиновники втрачали «сферу впливу», сільські голови – високооплачувану роботу, райлікарні – можливість додаткових джерел надходжень…


Карта об'єднаної громади Асканія-Нова
- Не стільки мешканці сіл чи сільські голови, як чиновники різних рангів гальмували процес децентралізації, - каже голова об'єднаної територіальної громади Асканія-Нова Віталій Свінціцький. І зізнається: - Я й сам до 2015 року був проти створення громади. Але коли побачив, що до процесу реально підключилася держава, а також недержавні структури – загорівся! Мало того: вирішив сам взяти участь у виборах голови нової структури, знаючи, що у випадку перемоги доведеться залишити приватний бізнес.

І таки залишив: переважна більшість виборців зупинили свій вибір на землякові, котрий свою спроможність довів на фермерському поприщі.

голова об'єднаної громади Асканія-Нова Віталій Свінціцький
Територіальна громада Асканія-Нова чисельністю майже шість тисячі осіб після серії громадських слухань (диспутів) оголосила про своє народження в липні 2016-го шляхом об'єднання двох рад – власне Асканія-Нова селищної і Маркеєвської сільської.

- На це об'єднання ми йшли свідомо,- зауважує Віталій Свінціцький. – І виграли не лише в часі, а і в коштах. Тепер всі державні субвенції ідуть до нас напряму, а не через районний «розподільник». Були певні затримки зарплат, бо довелося перелаштовуватися, але через тиждень-другий справу залагодили…



Під юрисдикцією територіальної громади – сім населених пунктів. На території громади діють дві школи (ОЗ НВК Асканія-Нова-гімназія, Маркеєвська ЗОШ І-ІІІ ступенів), Питомницька і Молочнянська школи-сади, два дитячих садочки (Асканійський і Маркеєвський), амбулаторія, п'ять ФАПів (села Іллінка, Молочне, Питомник, Комиш і Маркеєв), а також станція екстренної швидкої допомоги у Асканія-Нова.

Це те основоположне, без чого громада не може повноцінно існувати.

Це до того, що і після створення громад «бородаті» проблеми враз не вирішуються. І Асканія-Нова тут аж ніяк не виняток. Вона приклад того, як потрібно ці проблеми вирішувати.

Газ, вода і древні труби
Найгостріша для степових сіл проблема – питна вода. У селі Маркеєєв через брак коштів на електроенергію її подавали усього дві години на добу – з 5-ї до 7-ї ранку. Підняти тарифи? Але ж у селі через одного – пенсіонери. А тут ще й мережі – мов решето. Не лише тут, а й в «столиці» громади – Асканії-Новій.

Для голови територіальної громади Віталія Свінціцького водопостачання – на аркуші календаря, як мовиться:

- Питна вода для мешканців селища подається цілодобово із артезіанських свердловин, у решті населених пунктах громади – по 15 годин на добу. Водопровідні мережі у нас старі – їм від сорока до ста років! Загальна довжина мереж лише в Асканії-Нова сягає десь кілометрів шістдесят та ще по 8 кілометрів – у Молочному, Іллінці, Питомнику, Комишу, Новому Етапі… Загалом до сотні кілометрів і вийде. Тому зараз ми займаємося розробкою проектів для заміни старих труб на нові. Це одне із першочергових завдань територіальної громади. І це, хочу підкреслити, стосується не лише селища, а й усіх населених пунктів.

- Вода у вас добувається із чималих глибин…

- Ви мабуть хочете сказати, що і коштує вона для споживачів дорого? Я би так не сказав. Для мешканців населених пунктів кубометр води коштує 7,5 гривні і 24 (включаючи водовідведення) – в Асканії, якщо відкинути водовідведення, то це буде 11 гривень.

- Віталію Казимировичу, аби не створення нової територіальної громади, чи змогли б ви практично розпочати реалізацію такого складного і важливого для кожного мешканця населених пунктів проекту?

- Раніше були такі спроби, але ми не потягнули. Зараз така можливість з'явилася, бо якщо торік бюджет у нас складав 2,4 мільйона гривень, то нині на всю громаду 33 мільйони.

- Звідки такі гроші?

- Як я вже казав, освітня і медична субвенції, нам належні, надходять до нас напряму, а не через район. Плюс інфраструктурна субвенція. Крім того, громада долучилася до п'ятирічного проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (програма DOBRE), яка працює і в Херсонській області. Є ще різні гранти…

Коли зайшла мова про газифікацію населених пунктів, Віталій Свінціцький сказав, що без блакитного палива у громаді лише два селища – Маркеєв, Комиш. Але і вони в ближчій перспективі будуть з газом. Проте…

Школа в Асканія-Нова
– Газ нас не стільки гріє, як створює масу труднощів,- зауважує голова територіальної громади. – Взяти дошкільні заклади чи школи. Гроші на опалення закінчуються, тендери за день не проведеш… Газ перекривають, а дітей відправляють по домах. Коли у січні освітню галузь передали нам, ми по-своєму підійшли до проблеми. Котельню в дитсадку перевели з газу на дерев'яну щепу і пілети. Тепер там тепло і ніхто не нарікає на холоднечу. А надалі все, що горить, будемо підбирати і спалювати у котлах – листя і гілки, соєві і соняшникові відходи, тюкована солома з полів… Зараз нашій громаді начебто «вигорає» пілетна установка вартістю 400 тисяч гривень. На кошти, які виділяються за субвенцією (на рахунку вже лежить 2,7 мільйона гривень), плануємо
купити трактор і подрібнювач гілок, яких у нас стільки безліч! А люди все це добро на полях , в посадках, селища і селах палять…Тут уже газопостачальники на сполох б'ють! А для мене що важливо? Щоб було тепло у школах, у дитсадках…
Оаза на терезах економіки
Приваблива «фішка» територіальної громади – біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, який є одним із наймасштабніших природоохоронних об'єктів міжнародного значення, регіональним центром екологічної освітньо-виховної роботи та потужної екскурсійної діяльності.


директор заповідника Асканія-Нова Віктор Гавриленко
Говорить директор цієї неповторної оази у безводному степу Віктор Гавриленко – член виконкому територіальної громади: «Заповідник щороку приваблює десятки тисяч екотуристів і певна частина коштів, які вони привозять, залишається у селищі. Але основне наповнення бюджету – це землі, які знаходяться в зонах буферній та антропогенних ландшафтів заповідника. Наше ж головне завдання – переконати туристів та й мешканців селища, що людина не може нормально існувати без здорового навколишнього середовища. А такому середовищу, як у нас, може позаздрити вся Україна і будь-яка країна Європи! Люди їдуть до нас звідусіль. Захоплюючись дивами незайманого степу, дендрологічним і зоологічним парками, екскурсанти висловлюють невдоволення
відсутністю нормального мобільного зв'язку і станом доріг, що ведуть до Асканії-Нової. Одначе місцевій територіальній громаді не під силу зробити сучасну дорогу хоча б на ділянці Чкалово – Асканія-Нова – Чаплинка.
- Біосферний заповідник «Асканія Нова» - для територіальної громади не лише її гордість, а й бюджетна структура, яка живе на власні кошти, - додає Віталій Свінціцький. – Торік у заповіднику побувало 80 тисяч туристів. Із коштів, які вони сюди привезли, бюджету територіальної громади перепало аж… 2 тисячі! Чому? А тому, що в селищі інфраструктура обслуговування туристів тільки почала розвиватись. Кількість кафе, їдалень, готелів, які б дозволяли туристам затримуватися у нас на кілька днів ще недостатня. А дороги – це окрема невідкладна проблема!
При цьому Віталій Каземирович наголошує на тому, що децентралізація – це не манна небесна, а благодійні програми і гранти – не вагомий привід для самозаспокоєння.

заповідник Асканія-Нова
Пошуки джерел надходження коштів у бюджет територіальної громади – це ознака її самодостатності. Щодо цього, то в Асканії-Нова великі плани.

- На території громади зареєстровано п'ять фермерських господарств - говорить Віталій Свінціцький. – А от потужні підприємства, які могли б суттєво поповнювати наш бюджет, зареєстровані не у нас. Окрім ДП ДГ «Асканія-Нова» інші землекористувачі зареєстровані не на території селищної ради, наприклад: ТОВ «Агротекс-Миколаїв», державне підприємство дослідне господарство «Асканійське».

Чи не з перших днів існування територіальної громади Асканія-Нова її керівник, у минулому досвідчений підприємець, Віталій Свінціцький зайнявся пошуком інвесторів, які раніше обходили селище, не кажучи про села. Перша ластівка вже з'явилася:

- Ми знайшли людей, які готові вкласти серйозні кошти у будівництво сонячної електростанції, - ділиться планами співрозмовник. – Без усяких бюрократичних затяжок виділили кілька гектарів землі, за яку інвестори ( ТОВ "АСК ЕНЕРДЖІ"), до речі, вже платять податки. І вітроелектростанцію можна будувати: де-де, а в Асканії-Нова «свого» сонця і вітру завжди вистачає!

Об'єднана територіальна громада Асканія-Нова чи не вперше прийняла довгостроковий план соціально-економічного розвитку на 2017-2019 роки. Слід зауважити, що ця «мала конституція» писалася не з побажань, а з реальних можливостей місцевого бюджету і пройшла серйозну експертизу, чого раніше не було.

Словом, децентралізація не лише відкрила великі можливості перед об'єднаною громадою Асканія-Нова, а й поставила перед нею нові завдання.

Автор: Василь Піддубняк, Програма DOBRE

Фото: Анастасія Сіроткіна
Made on
Tilda