Років вісім тому почали з'являтися віруси, які спрямовані на руйнацію українського суспільства із низу. Залежно від території ці віруси мають свої особливості. Всі вони направлені в один бік — розвалити Україну як державу, провести таку корозію в українське суспільство, де би всі воювали з усіма і не можна було забезпечити ніякої керованості.

Україна робила кілька спроб вийти з кремлівської матриці вертикальних структур і контролю, але лише після Революції Гідності почалася справжня децетралізація. За два роки процесу створено класичні муніципалітети, а бюджетна децентралізація пройшла глибше, ніж у багатьох країнах Європи. Тобто Україна почала виходити із матриці, яка була для неї передбачена, і в цей момент активізувалися віруси, які були впроваджені в Україну ще раніше.

Одним з них є вірус федералізації, який особливо жорстко розкручувався у 2014 році під час гарячої фази війни. Здавалося, що пізніше творці про нього забули, але насправді ні — він трансформувався в іншу, менш очевидну форму.

На початку 2016 року в обласних радах синхронізовано ініціювалось питання про перехід області на договірні відносини з центральною владою. Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська, Хмельницька області прийняли звернення до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів про перехід на договірні відносини. Йшлося навіть не про федералізацію. Договірні відносини між центром і регіонами — це конфедерація, це навіть більше, ніж просив Путін.

Другим вірусом є реєстратори "територіальних громад". Основна їхня ідея у тому, щоб довести до людей, що всі органи влади сьогодні в Україні є нелегітимними, видані ними акти — незаконними. Отже самої держави Україна просто не існує, і її потрібно перезаснувати "знизу в гору".

Вірус грає на людських слабкостях і низькій громадянській освіченості. Це відбувається приблизно так: експлуатується незадоволеність і спротив людей через якусь наболілу проблему (олігарх, кар'єр, вирубка лісу, приватизація заводу тощо) → шукаються люди у громаді, які могли б стати провідниками ідей фейкових громад (переважно ними стають ті, хто балотувався на місцевих виборах і програв) → пропонується рецепт вирішення проблем: "стати власником всього майна і ресурсів". Для цього потрібно "створити територіальну громаду".

Існування реальних територіальних громад заперечується. Задається запитання такого штибу: « А ви чули, щоб у Львові (Одесі, Зачепилівці…) проходили збори з утворення львівської (одеської, зачепилівської…) територіальної громади?» Звичайно про таке ніхто не чув (бо такаго робити і не потрібно було). Однак, звідси робиться висновок: значить львівської (....) територіальної громади не існує!

Далі цей концепт розвивається так: якщо територіальної громади ще не існує, то міський/сільський/селищний голова і рада не можуть представляти когось, отже вони є нелегітимними. Група людей "засновує"/"створює" "територіальну громаду", приймає її "статут", створює паралельні структури влади. В цьому "статуті" прописують, що рішення органів місцевого самоврядування є нелегітимними, якщо вони не схвалені якимось "уповноваженим територіальної громади" чи іншою надуманою структурою.

Ці паралельні структури починають видавати свої "свідоцтва" про реєстрацію "народного підприємця", "паспорти людини" замість паспортів громадянина України. Стверджується, що з цими документами не треба сплачувати податки, йти в Українську армію. Тобто всі вам винні, але ви не винні нікому.

Ще далі з'являється ідея народних "судів" присяжних, створення систем фізичного захисту "територіальних громад", тобто квазі-військові структури.

Це поширюється в Україні дуже сильно. Є інструкції в інтернеті як це робити. Більшість інструкцій від Украинского выбора.

Витоки цього вірусу знаходяться не в Україні. Вони штучно створені сецслужбами Російської Федерації.

2007 рік, Чернігів. Громадяни РФ створюють псевдо-утворення "Титульний суверенний народ України", яке стало одним із розсадників цього вірусу. Під це псевдо-утворення підводяться російські фонди, йдуть гроші.

2011 рік, Харків. Проводиться закрите зібрання, приймається "декларація народної незалежності". Учасники цього зібрання якраз стали ініціаторами перших псевдо-територіальних громад. Серед них була людина, це громадянин України, який був одним із організаторів створення російської націоналістичної партії "Курсом правди и единение", що на початках стояла за розповсюдженням цієї ідеології. Мовляв, вернімося до витоків, де сам народ вирішував, як йому жити, віче, братство російського та українського народу, жорстка антизахідна позиція тощо.

На сьогоднішній день є три напрямки псевдо-громад. Ці напрямки не заважають один одному і вони не пересікаються. Вони покривають людей, які готові сприйняти відповідну ідеологію. Тобто це одна "цукерка" (хоча тут правильно було б вжити інше слово) в різних обгортках.

У Косівському районі запустили вірус "реєстраторів" "територіальних громад", однак на початку цього не розуміли.

Все починалось дуже спокійно. Виглядало, що на хвилі емоційних переживань через події Революції Гідності з'явилися активісти, які хочуть змінювати щось у державі, починаючи з місцевого рівня. Вони піднімали важливі питання: лісу, надр, поганих доріг, що необхідно готувати звернення до національних органів влади тощо. Під маскою цих активностей почала формуватися структура паралельна до районної ради — так званий "комітет громад Косівського району". Багато хто включився у цей процес, бо вірили, що йдеться про об'єднання зусиль.

Поки на рівні району проводилися різноманітні зібрання, слухання паралельно в окремих населених пунктах району почали збиратися підписи про начебто створення "територіальних громад", обрання комітету громадських представників, уповноваженого представника громади. На запитання для чого ці органи, якщо люди обрали на виборах голову громади, депутатів і сформували представницький орган, відповіді не було.

Людям говорили, що підписи збирають для вирішення якихось проблем, але ці підписи із записуванням паспортних даних збирались під те, щоб потім сказати людям, що вони голосували, наприклад, щоб така-то людина стала уповноваженим представником громади.

Впродовж 2014-2015 року це почало набирати обертів, і в районну раду випадково потрапив статут "територіальної громади" одного із населених пунктів району, який вже був затверджений і навіть зареєстрований у місцевому управлінні юстиції. Коли ми переглянули статут, то були шоковані.

У цьому та інших статутах "територіальних громад", які ми побачили пізніше, повністю нівелювалося законодавство України. З контексту законів виривалися окремі формулювання, їм давалось своє трактування. Ми зрозуміли, що потрібно провести якусь роз'яснювальну роботу, принаймні для керівників органів місцевого самоврядування, тому що це набирало загрозливих обертів. Ми підготували інформаційно-навчальний семінар. Пояснили що таке статут територіальної громади, як він приймається, які питання у ньому можуть врегульвовуватися тощо.

З активістами, які ініційовували паралельні "тергромади" почалась дуже жостка дискусія, бо вони відчули, що хтось заважає їм реалізовувати задуманий сценарій.

Роз'яснення не всіма сприймалось, особливо заангажованими активістами. У випадку Косівського району історія мала успішну розв'язку, тому що дуже оперативно і злагоджено спрацювало місцеве управління СБУ. Порушили кримінальну справу по статті 109 Кримінального кодексу. У нашому районі історія затихла і не мала продовження. Але на той час вже два "статути" — у селі Стопчатів і селі Тюдів — встигли затвердити "територіальними громадами" і зареєструвати в управлінні юстиції. Ще 12 "статутів" були в обговоренні і в розробці у різних населених пунктах.

У Луганській області дана проблема була менше розповсюджена, оскільки на нас спрямовували більш жорсткий проект. Мені відома ситуація щодо двох населених пунктів у Луганській області — Велика Чернігівка Станично-Луганського району та Білогорівка Попаснянського району.

Наша область є територією високих ризиків. Жорсткий проект по суті провалився. Зустрішись з проблемою нереалізації задуманого, зараз різні політичні сили, у тому числі сусідньої держави, можуть перейти до проекту запуску вірусів цих "громад", що перебувають поза законодавчим полем.

Щоб протидіяти цій проблемі, однозначно потрібні листи-роз'ясненя від Міністерств юстиції, особливо для державних реєстраторів.

Коли вам приносять щось у гарній обгортці і говорять про вирішення складних питань легкими шляхами, будь ласка, думайте.

Будь-який публічний процес має відбуватися відповідно до правил і норм, які встановлені державою.

Велике прохання не змішувати два процеси — створення спроможних громад відповідно до Закону "Про добровільне об'єднання громад" і фейкові громади. Легітимним є те, що створене відповідно до законів України. "Тергромада" створена приватними особами апріорі не може бути суб'єктом публічного права.

Вже 413 об'єднаних територіальних громад утворені в рамках децентралізації відповідно до Закону. Процес їх створення продовжується. А те, що кілька громадян України назвалися "тергромадою" і народом України і що вони за всю громаду чи народ України вирішують, є протиправна практика, штучно нам насаджена.

Інструкцією для створення справжньої об'єднаної громади є Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" і затверджена Кабінетом Міністрів Методика формування спроможних територіальних громад.

Для реєстрації фейкових громад та їхніх статутів немає підстав у законодавстві.

Міністрество юстиції не є суб'єктом реєстраціїї таких утворень, але щоб такі випадки не траплялись, потрібно донести інформацію до територіальних управлінь юстиції і висвітлити їм проблему. Також потрібно приймати участь у судових засіданнях, оскільки через необізнаність у питанні є випадки, коли суди відмовляють у припиненні таких юридичних осіб чи задовольняють позови про оскарження рішення державного реєстратора, який відмовив у реєстрації фейкової громади чи її статуту.

Однозначно можна очікувати лист-роз'яснення від Міністерства юстиції щодо цієї проблеми.

СБУ веде роботу по блокуванню псевдо-громад у кожній області. Порушено 26 кримінальних проваджень по всій території України за статтею 109 "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади", 356 "Самоправство" та іншими статтями Кримінального кодексу. Також СБУ працює з громадськими активістами, ЗМІ. Нещадавно спільно із журналістами зняли документальний фільм, який показується у кожному районі: в чому загроза псевдо-громад, яка технологія мережевого маркетингу використовується для розбудови цих структур, як вони намагаються перешкоджати створенню об'єднаних громад у рамках децентралізації.

Кожна з течій псевдо-громад має лідерів та заангажованих людей, які намагаються через псевдо-громади робити свою справу знизу. Загроза є у тому, що є також громадсько-політичний проект, який намагається йти зверху. Осередки цієї сили формуються якраз за рахунок учасників псевдо-громад. Є позиціонування: ми йдемо зверху, ви — знизу і ми повинні з'єднатися. Ними піднімається питання референдуму про введення прямого народовладдя.

Йдеться про формування структур на час "Ч", які можуть виступити проти України.

Люди, які купились на "народного підприємця" чи іншу аферу опиняються поза законом. Людина не сплачує податки, набігає пеня, адміністративна відповідальність, яка із затягуванням переходить у кримінальну відповідальність. Все це обліковується емісарами, які у потрібний момент скажуть "або штрумуй адміністрацію, або інформація про тебе попаде в українські каральні органи". Все починається нібито із забавки, але ця забавка, виявляється, дуже серйозна річ.

Якщо ми не реагуємо, коли з'являються двоє емісарів, які приїжджають у село і починають там колотити ситуацію, через деякий час на їхню аферу купляться ще 10-20 людей. І вже треба працювати з тим, щоб нейтралізувати не двох, а двадцять двох. А післязавтра з дві тисячі. І тоді це вже неможливо зупинити, це ми проходили на Донбасі.

Вплив ззовні є сильним і гнучким, він буде постійно змінювати форми. Ми бачили, як за останні роки ідеологема цих фейкових громад змінювалася. Якщо ми нейтралізуємо одну технології і розслабимося, завтра буде інша технологія.