Політика регіонального розвитку
і три мільярди гривень на неї у 2016:
що планували і що отримали
і три мільярди гривень на неї у 2016:
що планували і що отримали
Перше знайомство з темою політики регіонального розвитку формує враження, що тут криється значна частка причин наших проблем із цілісністю країни та запуском процесу її стійкого розвитку. Відтак, тут варто шукати рішення, необхідні для розв'язання цих проблем. Український кризовий медіа-центр почав копати вглиб теми, запросивши до обговорення людей, які найкраще з-поміж нас знаються на теорії та практиці регіональної політики
Джерело фото: decentralization.gov.ua
Надія Бондарчук
Начальник Управління впровадження та моніторингу пріоритетних проектів будівництва Мінрегіонбуду
Анатолій Ткачук
Директор з науки і розвитку
Інституту громадянського суспільства
Інституту громадянського суспільства
Юрій Третяк
Заступник керівника проекту ЄС
«Підтримка політики
регіонального розвитку України»
«Підтримка політики
регіонального розвитку України»
«Точкою входу» у тему став ДФРР – Державний фонд регіонального розвитку, тобто гроші з державного бюджету на регіональний розвиток. У 2016 році це 3 мільярди гривень, що становить майже 0,5 % від усіх видатків держбюджету. У 2015 виділено 2,9 мільярди гривень на ДФРР, 18 % з яких залишились невикористаними і повернулись до бюджету, за твердженням Мінрегіонбуду, через «брак якісних проектів».
Однак ДФРР - це лиш інструмент у політиці регіонального розвитку. Щоб оцінити, чи ефективно витрачаються кошти ДФРР, неминуче необхідно з'ясувати, що таке політика регіонального розвитку та які її цілі.
Однак ДФРР - це лиш інструмент у політиці регіонального розвитку. Щоб оцінити, чи ефективно витрачаються кошти ДФРР, неминуче необхідно з'ясувати, що таке політика регіонального розвитку та які її цілі.
Для чого потрібна політика регіонального розвитку
Феномен політики регіонального розвитку виникає у відповідь на різноманітність регіонів / територій. Вірніше сказати – у відповідь на потребу розкриття потенціалів, врахування особливостей та вирішення проблем, пов'язаних з такою різноманітністю.
Регіон, де немає університету і рівень освіченості є нижчим, ніж по всій країні; територія, де люди часто страждають від повеней; територія, де є поклади специфічних корисних копалин; регіон, де концентровано проживає національна меншина; туристично приваблива місцевість; регіон, який постраждав від військового конфлікту; регіон, де велика частка людей зайнята в одній галузі промисловості – в усіх цих та багатьох інших випадках є предмет для політики регіонального розвитку. Зважаючи на динамічність та перипетії життя, скласти вичерпний і стійкий перелік випадків, які можуть стати тут предметом, навряд чи можливо. Однак засадничі цілі політики регіонального розвитку можна узагальнити до трьох:
Регіон, де немає університету і рівень освіченості є нижчим, ніж по всій країні; територія, де люди часто страждають від повеней; територія, де є поклади специфічних корисних копалин; регіон, де концентровано проживає національна меншина; туристично приваблива місцевість; регіон, який постраждав від військового конфлікту; регіон, де велика частка людей зайнята в одній галузі промисловості – в усіх цих та багатьох інших випадках є предмет для політики регіонального розвитку. Зважаючи на динамічність та перипетії життя, скласти вичерпний і стійкий перелік випадків, які можуть стати тут предметом, навряд чи можливо. Однак засадничі цілі політики регіонального розвитку можна узагальнити до трьох:
1
Розвиток людського капіталу
створення більш-менш рівних можливостей для людей навчатися, розкривати свої таланти та знаходити їм застосування, яке приносить дохід, незалежно від того, у якому регіоні вони проживають.
2
Розвиток регіонів
розкриття потенціалів регіонів, створення / підтримка того, що дасть імпульси для їх подальшого розвитку. Гроші, які осідають в регіонах у межах політики регіонального розвитку, за своєю суттю мають бути близькими до інвестицій. Це не можуть бути гроші "на проїдання".
3
Єдність країни
сприяння цілісному гармонійному розвитку всієї країни. Грамотна політика регіонального розвитку забезпечує ефект синергії з регіональної різноманітності. На противагу протиріччям та дезінтеграційним процесам, які можуть наростати в країні, коли політика регіонального розвитку є слабкою або відсутня.
“
Державна регіональна політика є дуже важливим інструментом збереження держави і вирівнювання можливостей людей в усіх регіонах. Незалежно від того, це сільська чи високоурбанізована територія, приморська зона це чи гори … люди мають мати приблизно однакові можливості для розвиту та гарантований державою стандарт. Для цього і потрібна державна регіональна політика.
Під кожну проблемну територію держава шукає свій інструмент для зростання. Просто надання дотацій проблемним регіонам тільки поглиблює проблеми. Потрібно здійснювати зростання і вирівнювати розвиток територій на основі використання конкурентних переваг кожного регіону.
Під кожну проблемну територію держава шукає свій інструмент для зростання. Просто надання дотацій проблемним регіонам тільки поглиблює проблеми. Потрібно здійснювати зростання і вирівнювати розвиток територій на основі використання конкурентних переваг кожного регіону.
Як це працює в Європейському Союзі
“
Одразу після створення ЄС ті країни, які були достатньо сильними і рівними за рівнем економічного розвитку помітили, що є частина регіонів, які значно поступаються іншим і середньому рівню країн, які об'єдналися. І ще в 1975 році був створений Європейський фонд регіонального розвитку. Він є інструментом політики регіонального розвитку або, як ще називають, політики згуртованості ("cohesion policy").
Політика стосується не країн, а регіонів. На сьогодні в ЄС є 272 регіони. Населення регіону складає, як правило, від 800 тисяч до 3 мільйонів людей.
Більше 70% коштів спрямовується у регіони, населення яких в цілому складає лиш 27 % від всього населення ЄС.
Політика регіонального розвитку в ЄС має дуже чіткі правила, які повторяються з кожним циклом політики. Цикл – 7 років. Обов'язково повинна бути планувальна база для регіонального розвитку. Розвиток в контексті цієї політики вимірюється двома індикаторами: валовий регіональний продукт і зайнятість. Кожний регіон повинен обов'язково розробити стратегію свого розвитку – яким чином вони будуть піднімати ці показники і розвиватися загалом. На початку семирічного циклу, на який і укладається стратегія, регіонам доводять до відома, які суми коштів вони отримають у рамках політики регіонального розвитку. Тобто на початку планування регіони чітко розуміють, що вони отримують від Європейського Союзу плюс співфінансування, яке є обов'язковим у рамках цієї політики. Стратегії та операційні плани на їх виконання дуже чітко сплановані в часі і в обсягах фінансування. В них немає мрійництва.
Політика стосується не країн, а регіонів. На сьогодні в ЄС є 272 регіони. Населення регіону складає, як правило, від 800 тисяч до 3 мільйонів людей.
Більше 70% коштів спрямовується у регіони, населення яких в цілому складає лиш 27 % від всього населення ЄС.
Політика регіонального розвитку в ЄС має дуже чіткі правила, які повторяються з кожним циклом політики. Цикл – 7 років. Обов'язково повинна бути планувальна база для регіонального розвитку. Розвиток в контексті цієї політики вимірюється двома індикаторами: валовий регіональний продукт і зайнятість. Кожний регіон повинен обов'язково розробити стратегію свого розвитку – яким чином вони будуть піднімати ці показники і розвиватися загалом. На початку семирічного циклу, на який і укладається стратегія, регіонам доводять до відома, які суми коштів вони отримають у рамках політики регіонального розвитку. Тобто на початку планування регіони чітко розуміють, що вони отримують від Європейського Союзу плюс співфінансування, яке є обов'язковим у рамках цієї політики. Стратегії та операційні плани на їх виконання дуже чітко сплановані в часі і в обсягах фінансування. В них немає мрійництва.
П'ять "китів" політики регіонального розвитку
Становлення державної політики регіонального розвитку в Україні
“
Україна достатньо велика держава, яка має значні диспропорції між регіонами в економічному розвитку і має значні ментально-психологічні та інші відмінності між регіонами.
Після здобуття Незалежності Українська держава не збудувала єдиного українського простору в межах всієї території. Політика регіонального розвитку була відсутня як така.
Розроблення основних ідей державної регіональної політики розпочалось у 2008 – 2009 роках. Але після того, як змінився Президент і Уряд, про це забули і продовжили далі експлуатувати тезу, що Захід відмінний від Сходу і нам разом не жить, про "перший сорт" чи "другий сорт". І таким чином ми увійшли у 2014 рік ще з більш загостреними проблемами, ніж це було на початку Української Незалежності.
У 2014 році нарешті був прийнятий головний для цієї політики документ – Державна стратегія регіонального розвитку 2020.
У Стратегії 2020 є фундаментальні речі: в центрі людина і досягнення якості життя людини здійснюється через регіональний розвиток на основі використання спроможності самих регіонів і на основі збереження і створення єдиного українського простору. Тобто загальноукраїнська солідарність, загальноукраїнський патріотизм, згуртованість. Вперше нарешті заявлено, що це має бути і це має творити нову українську спільноту.
Після здобуття Незалежності Українська держава не збудувала єдиного українського простору в межах всієї території. Політика регіонального розвитку була відсутня як така.
Розроблення основних ідей державної регіональної політики розпочалось у 2008 – 2009 роках. Але після того, як змінився Президент і Уряд, про це забули і продовжили далі експлуатувати тезу, що Захід відмінний від Сходу і нам разом не жить, про "перший сорт" чи "другий сорт". І таким чином ми увійшли у 2014 рік ще з більш загостреними проблемами, ніж це було на початку Української Незалежності.
У 2014 році нарешті був прийнятий головний для цієї політики документ – Державна стратегія регіонального розвитку 2020.
У Стратегії 2020 є фундаментальні речі: в центрі людина і досягнення якості життя людини здійснюється через регіональний розвиток на основі використання спроможності самих регіонів і на основі збереження і створення єдиного українського простору. Тобто загальноукраїнська солідарність, загальноукраїнський патріотизм, згуртованість. Вперше нарешті заявлено, що це має бути і це має творити нову українську спільноту.
Крім Стратегії, засадничими для формування політики регіонального розвитку стали ухвалення Закону "Про засади державної регіональної політики", а також внесення змін до статті 24-1 Бюджетного кодексу, завдяки яким гроші Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) стали розподілятись між регіонами за формулою:
У час Януковича, ДФРР розподілявся між регіонами непрозоро, без об'єктивно визначених критеріїв, фактично, волюнтаристськими рішеннями за лояльність чи інші "заслуги". У 2012 році дві області отримали з ДФРР більше коштів, ніж всі інші області разом, а низка областей не отримала взагалі нічого. Ось як змінився розподіл коштів ДФРР між областями після внесення змін до статті 24-1 Бюджетного кодексу у 2014 році:
Джерело: Інститут громадянського суспільства
“
ДФРР почав функціонувати у 2012 році. Перед ДФРР його прототипом була субвенція на соціально-економічний розвиток областей. Із одного мільярда 800 мільйонів гривень, половина – 900 мільйонів – були виділені в Автономну Республіку Крим, коли там керував пан Джарти і ці кошти були призначені на ремонт чотирьох вулиць в місті Сімферополь (це кошти на розвиток регіону), закупівлю тролейбусів і вирішення дуже локальних проблеми кількох зсувів. Це до питання як розподілялися кошти в минулому.
Фактично 2014-2015 стали роками становлення політики регіонального розвитку в Україні. Названі вище "кити", на яких має триматися повноцінна політика регіонального розвитку в принципі були закладені. 2016 став першим повним роком функціонування закладеної моделі забезпечення політики регіонального розвитку. На практиці ж ця модель наразі працює не зовсім так, як задумувалось. Ключові проблеми на даному етапі є такими:
Слабка спроможність планувати і виконувати плани. Стратегії регіонів часто не узгоджені із Державною стратегією регіонального розвитку. Органи влади в регіонах не працюють відповідно до стратегічних планів, які самі ж уклали. Діяльність полягає швидше в реагуванні на проблеми, які "горять" і все більше накопичуються за відсутності довгострокового планування і діяльності. Дедлайни сильно порушуються
“
В Одеській області є унікальна стратегія розвитку області. У них стратегічних цілей більше, ніж у всіх сусідів разом взятих. Попри те, на фінансування з ДФРР не було пропущено жодного проекту, крім дороги Одеса- Рені, який Стратегією області не передбачений. Взагалі в Стратегії немає прив'язки до проблемності території.
“
Впродовж всіх років Незалежності України ми чули від місцевих та регіональних політиків: "Немає грошей. Дайте нам гроші, і ми все зробимо". Ось дали їм грошей, але попросили: покажіть, на що потрібні гроші і сплануйте це у стратегії розвитку області та плані її реалізації. Цього не було зроблено. Жодна область у 2015 році не працювала по плану реалізації своєї стратегії.
Проекти на наступний рік, щоб отримати фінансування з ДФРР, мають подаватися до 1 травня поточного року. Жодна область у 2015 році не подала проектів на 2016 рік. Вони подавалися на початку 2016 року. Міжвідомча комісія ще у листопаді 2016 року розглядала питання, на які проекти мають бути виділені кошти з ДФРР у тому ж 2016 році. На 2017 рік жодна область не подала проектів до 1 травня 2016 року.
Проекти на наступний рік, щоб отримати фінансування з ДФРР, мають подаватися до 1 травня поточного року. Жодна область у 2015 році не подала проектів на 2016 рік. Вони подавалися на початку 2016 року. Міжвідомча комісія ще у листопаді 2016 року розглядала питання, на які проекти мають бути виділені кошти з ДФРР у тому ж 2016 році. На 2017 рік жодна область не подала проектів до 1 травня 2016 року.
Слабка координація між органами влади щодо державної політики регіонального розвитку
“
В Державній стратегії регіонального розвитку 2020, що була затверджена у 2014 році, є цілий блок, який стосується розвитку сільських територій. Проходить рік – МінАПК вносить свою стратегію розвитку сільських територій, так ніби й не існує Державної стратегії регіонального розвитку. І саме цікаве, що Кабмін затверджує цю стратегію. Ми маємо вже два документи, які починають конкурувати між собою.
Проекти, які подаються на фінансування ДФРР в переважній більшості є проектами "проїдання", а не розвитку
“
Сьогодні, на жаль, велика частина коштів ДФРР спрямовується на капітальні ремонти: покрівель, вікон, дверей тощо. ДФРР – це кошти, які не можуть спрямовуватися на проекти, функціонування яких має забезпечувати місцева влада. Такі речі мали б навіть не обговорюватися. Кошти на утримання об'єктів соціальної сфери та їх капітальні ремонти мали б виділятися з місцевих бюджетів. А кошти ДФРР мали б йти на проекти, які дозволяють регіонам розвиватися, утримувати додаткові кошти в бюджет, економити бюджетні кошти. І таких проектів сьогодні можна порахувати на пальцях рук.
Є два проекти в Сумській області. Це індустріальні парки. Місцева влада запропонувала зробити дороги, водопостачання і водовідведення до індустріальних парків. Також є проект в Івано-Франківській області – бальнеологічний комплекс, стоврення умов для туризму в місті Долина. Ще є цікавий проект у Слов'янську. Це все, що можна сьогодні сказати про проекти, які відрізняються від реконструкцій, капітальних ремонтів, закупівлі обладнання, нового будівництва.
Таким чином ДФРР сьогодні не зовсім відповідає тим завданням, які ставилися перед ним. Цю проблему в першу чергу потрібно вирішувати на рівні регіонів – проводити навчання заявників (ними є органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади). Без навчання, без підготовки фахівців, без роз'яснення, що таке ДФРР і куди можна спрямовувати його кошти, у нас тут не буде позитивних зрушень.
Є два проекти в Сумській області. Це індустріальні парки. Місцева влада запропонувала зробити дороги, водопостачання і водовідведення до індустріальних парків. Також є проект в Івано-Франківській області – бальнеологічний комплекс, стоврення умов для туризму в місті Долина. Ще є цікавий проект у Слов'янську. Це все, що можна сьогодні сказати про проекти, які відрізняються від реконструкцій, капітальних ремонтів, закупівлі обладнання, нового будівництва.
Таким чином ДФРР сьогодні не зовсім відповідає тим завданням, які ставилися перед ним. Цю проблему в першу чергу потрібно вирішувати на рівні регіонів – проводити навчання заявників (ними є органи місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади). Без навчання, без підготовки фахівців, без роз'яснення, що таке ДФРР і куди можна спрямовувати його кошти, у нас тут не буде позитивних зрушень.
Немає проектів, які не були б пов'язані із твердою інфраструктурою, а також проектів "згори вниз", спрямованих на згуртованість країни
“
Якщо ми візьмемо всі проекти, що реалізуються у рамках політики регіонального розвитку у ЄС, їх можна поділити на чотири категорії:
1) проекти, які стосуються простору. Але обов'язково перед тим, як затверджувати такі проекти, має бути просторове планування. У цьому виді проектів йдеться про тверду інфраструктуру. Це магістралі та інші коштовні великі "тверді" проекти;
2) проекти, спрямовані на людей: зайнятість, навчання, соціальні питання, інклюзивні питання тощо;
3) розвиток бізнес-спроможностей;
4) все, що стосується адміністративної спроможності, тобто вміння управляти цією системою.
Так от, на жаль, у нас сьогодні тільки перша категорія працює. Нам потрібно ще дуже багато зробити, щоб з'явилися проекти в решті трьох, і щоб нормативно-правове забезпечення дозволяло легко фінансувати такі проекти.
ДФРР має також фінансувати і "згори вниз" – Державну стратегію регіонального розвитку. Пропозиції нормативного регулювання подані, але ця система ще не запрацювала. Сьогодні ДФРР фінансує тільки проекти, сплановані "знизу" – регіонами на виконання свої стратегій.
Є такий документ, як План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку. Під цей план було розроблено п'ять програм, однією з яких є програма "Загальноукраїнська солідарність", яка націлена якраз на згуртованість країни.
1) проекти, які стосуються простору. Але обов'язково перед тим, як затверджувати такі проекти, має бути просторове планування. У цьому виді проектів йдеться про тверду інфраструктуру. Це магістралі та інші коштовні великі "тверді" проекти;
2) проекти, спрямовані на людей: зайнятість, навчання, соціальні питання, інклюзивні питання тощо;
3) розвиток бізнес-спроможностей;
4) все, що стосується адміністративної спроможності, тобто вміння управляти цією системою.
Так от, на жаль, у нас сьогодні тільки перша категорія працює. Нам потрібно ще дуже багато зробити, щоб з'явилися проекти в решті трьох, і щоб нормативно-правове забезпечення дозволяло легко фінансувати такі проекти.
ДФРР має також фінансувати і "згори вниз" – Державну стратегію регіонального розвитку. Пропозиції нормативного регулювання подані, але ця система ще не запрацювала. Сьогодні ДФРР фінансує тільки проекти, сплановані "знизу" – регіонами на виконання свої стратегій.
Є такий документ, як План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку. Під цей план було розроблено п'ять програм, однією з яких є програма "Загальноукраїнська солідарність", яка націлена якраз на згуртованість країни.
“
Те, що стосується розвитку територій, вже має інструментарій, існує ДФРР, кошти якого повністю розподіляються між областями. А під проекти і програми, спрямовані на загальноукраїнську солідарність, згуртованість держави поки-що не було фінансування, не було таких проектів. Це погано.
"Загальноукраїнська солідарність" – це комплексна програма. Вона стосується багатьох аспектів: створення міжрегіональних проектів, які "зшивають" регіони; створення проектів обмінів, створення інформаційних ресурсів, які поширюються більше, ніж на один регіон. Тобто це все, що зшиває український простір.
Візьмемо просту річ. Є Дніпро, і наші "закляті друзі" кажуть, що Україна розколота Дніпром надвоє. Так-от, може бути дуже класний проект, де Дніпро єднає регіони. Наприклад робота по відновленню Дніпра буде стосуватися великої кількості регіонів, які суттєво відрізняються один від одного. Але якщо ви кинули щось в Дніпро на Київщині, то воно має відношення до всіх регіонів аж до Одещини.
Тут йдеться не про тверду інфраструктуру, а про проекти спрямовані на людину – так звані "м'які проекти". Якщо говорити про інструментарій ДФРР, "м'які проекти" можуть бути дешевими, але дуже ефективними.
Наразі в ДФРР не має грошей на "м'які проекти". Тому ми й пропонували, збільшити кошти ДФРР з 1% до 1,5 % [доходів загального фонду Держбюджету] і третину цих коштів передбачити на реалізацію програм, спрямованих на загальноукраїнську згуртованість і загальнодержавні потреби регіонального розвитку. Щоб не забирати цей відсоток з регіонів, а створити піввідсотка на проекти "зверху вниз". Це є в плані дій Уряду на 2016 рік, ніхто цього не скасовував, але в проекті Бюджету на 2017 рік це не враховано.
"Загальноукраїнська солідарність" – це комплексна програма. Вона стосується багатьох аспектів: створення міжрегіональних проектів, які "зшивають" регіони; створення проектів обмінів, створення інформаційних ресурсів, які поширюються більше, ніж на один регіон. Тобто це все, що зшиває український простір.
Візьмемо просту річ. Є Дніпро, і наші "закляті друзі" кажуть, що Україна розколота Дніпром надвоє. Так-от, може бути дуже класний проект, де Дніпро єднає регіони. Наприклад робота по відновленню Дніпра буде стосуватися великої кількості регіонів, які суттєво відрізняються один від одного. Але якщо ви кинули щось в Дніпро на Київщині, то воно має відношення до всіх регіонів аж до Одещини.
Тут йдеться не про тверду інфраструктуру, а про проекти спрямовані на людину – так звані "м'які проекти". Якщо говорити про інструментарій ДФРР, "м'які проекти" можуть бути дешевими, але дуже ефективними.
Наразі в ДФРР не має грошей на "м'які проекти". Тому ми й пропонували, збільшити кошти ДФРР з 1% до 1,5 % [доходів загального фонду Держбюджету] і третину цих коштів передбачити на реалізацію програм, спрямованих на загальноукраїнську згуртованість і загальнодержавні потреби регіонального розвитку. Щоб не забирати цей відсоток з регіонів, а створити піввідсотка на проекти "зверху вниз". Це є в плані дій Уряду на 2016 рік, ніхто цього не скасовував, але в проекті Бюджету на 2017 рік це не враховано.
Відсутній компонент візуального інформування людей про здійснення тих чи інших змін за кошти ДФРР. Маніпуляції використанням коштів на регіональному рівні
Люди не ідентифікують, що ті чи інші зміни зроблені за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку і можуть думати, що це зроблено завдяки депутату від їх округу, оскільки ті досить часто намагаються приписати собі результати, зробити на цьому піар. Проблема маніпуляцій щодо ДФРР народними депутатами чи іншими посадовцями на регіональному рівні є досить гострою.
Ця проблема могла б бути послаблена у разі запровадження практики маркування об'єктів, зроблених коштами Державного бюджету. Така практика потрібна не лише для унеможливлення названих маніпуляцій. Вона має важливу комунікаційну функцію, щоб громадяни розуміли роль держави, бачили, що з Державного бюджету здійснюються серйозні інвестиції, покликані створити нові можливості для людей. Водночас це б допомагало зрозуміти, що не за все відповідає держава і вирішення місцевих питань є функцією місцевого самоврядування.
"Вся Європа так працює. Все, що побудовано за європейські кошти,чи там хоч частина грошей ЄС - обов'язково має бути візуалізація. Це те, що творить на психологічному рівні єдність європейського простору. Ми маємо на психологічному рівні творити єдність українського простору" – зазначив Анатолій Ткачук, розповідаючи про ініціативу Інституту громадянського суспільства – розробку "бренд-буку" для ДФРР. Ось приклад можливого маркування
Ця проблема могла б бути послаблена у разі запровадження практики маркування об'єктів, зроблених коштами Державного бюджету. Така практика потрібна не лише для унеможливлення названих маніпуляцій. Вона має важливу комунікаційну функцію, щоб громадяни розуміли роль держави, бачили, що з Державного бюджету здійснюються серйозні інвестиції, покликані створити нові можливості для людей. Водночас це б допомагало зрозуміти, що не за все відповідає держава і вирішення місцевих питань є функцією місцевого самоврядування.
"Вся Європа так працює. Все, що побудовано за європейські кошти,чи там хоч частина грошей ЄС - обов'язково має бути візуалізація. Це те, що творить на психологічному рівні єдність європейського простору. Ми маємо на психологічному рівні творити єдність українського простору" – зазначив Анатолій Ткачук, розповідаючи про ініціативу Інституту громадянського суспільства – розробку "бренд-буку" для ДФРР. Ось приклад можливого маркування
“
Мінрегіонбуд розробив зміни до постанови, де якраз передбачено інформування населення за допомогою таких табличок. Вони будуть розміщуватися на кожному об'єкті, в який вкладено кошти Державного фонду регіонального розвитку.
Те, що державна політика регіонального розвитку відразу не запрацювала так, як хотілося б, мабуть, є природнім. Це - новий феномен для України. Як і в будь-якій новій справі, потрібний період навчання, помилок, їх виправлення, набуття досвіду. При цьому важливо бути послідовним і наполегливим, нарощувати зусилля та будувати систему. Однак вже зараз виникає питання, чи буде дотримуватися такий підхід у політиці регіонального розвитку.
Так, на сьогодні ДФРР забезпечується із загального фонду Державного бюджету, тобто його наповнення є гарантованим. Однак, 20 грудня був прийнятий Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу, де передбачено, що ДФРР може наповнюватися також коштами спеціального фонду Держбюджету, який не має гарантованого джерела наповнення. Йдеться про його гіпотетичне наповнення за рахунок т.з. "спецконфіскації".
Цей Закон може означати навіть не пробуксовування, а відкочування назад у державній політиці регіонального розвитку. Тут значення мають не лише наявність коштів як таких, а забезпечення умов для довгострокового чи бодай середньострокового планування.
Зважаючи, що політика регіонального розвитку є одним з ключових факторів як для економічного зростання, так і для консолідації України, вона має стати пріоритетним напрямком роботи і фінансування.
Так, на сьогодні ДФРР забезпечується із загального фонду Державного бюджету, тобто його наповнення є гарантованим. Однак, 20 грудня був прийнятий Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу, де передбачено, що ДФРР може наповнюватися також коштами спеціального фонду Держбюджету, який не має гарантованого джерела наповнення. Йдеться про його гіпотетичне наповнення за рахунок т.з. "спецконфіскації".
Цей Закон може означати навіть не пробуксовування, а відкочування назад у державній політиці регіонального розвитку. Тут значення мають не лише наявність коштів як таких, а забезпечення умов для довгострокового чи бодай середньострокового планування.
Зважаючи, що політика регіонального розвитку є одним з ключових факторів як для економічного зростання, так і для консолідації України, вона має стати пріоритетним напрямком роботи і фінансування.
Повний відео-запис обговорення
Розмову модерувала і узагальнила Ярина Журба – координатор комунікації децентралізації Українського кризового медіа-центру.
20.12.2016
