Об'єднані громади та медреформа:
що варто знати про госпітальні округи
Щобільше громад утворюється в Україні, то більше перед ними постає різних проблем та викликів. Нині в Україні триває процес створення госпітальних округів. Які переваги чи приховані небезпеки несе цей процес?
Павло Ковтонюк
заступник міністра охорони здоров'я України
Госпітальні округи: чому важливо?
Коли сьогодні медіа говорять про медицину, у переважній більшості все зводиться до питань доступності медичних послуг. Після того, як МОЗ проголосив початок докорінних змін в сфері охорони здоров'я, його почали торпедувати питаннями про те, а хто ж буде обслуговувати людей в невеликих населених пунктах?! (Немов би до рефоми такої проблеми не існувало…).

Разом з тим, процесс децентралізації та створення громад фактично знімає з порядку денного питання доступності медицини. Адже в ОТГ зявляються гроші на запрошення медиків до себе, відкриття амбулаторій сімейної медицини тощо… І позитивних прикладів, коли лікарі їдуть в громади, вже сьогодні вистачає.

Разом з тим, преса майже не говорить про якість медичних послуг.
Хоча для невеликих міст чи сіл, чиї території входять до складу громад, питання якості медпослуг таке ж актуальне, як і для всіє країни.

Питання госпітальних округів безпосередньо повязане із якістю надання спеціалізованої — вторинної медичної допомоги — в стаціонарних лікарнях.
«Госпітальні округи створюються для того, щоб краще організувати та наблизити до людини спеціалізовані медичні послуги. (…) люди, які живуть в ОТГ потребують не тільки первинної допомоги, скажімо, сімейного лікаря. Багатьом потрібна і спеціалізована медична допомога в стаціонарних лікарнях. А це як раз питання інфраструктури вторинного рівня»
Госпітальні округи в Україні формуються шляхом прийняття рішень на місцях, — говорить Павло Ковтонюк. Цей процес повинен враховувати специфіку кожного регіону. Як? Через створення госпітальних рад. Вони складаються із представників тих органів самоврядування, які і є власниками лікарень, розташованих в тому чи іншому райцентрі, місті, містечку. Якщо ці населені пункти входять до складу ОТГ, відповідно, участь в роботі госпітальних рад повинні брати і предствники громади.
Завданням госпітальних рад є аналіз і планування: як розвиватимуться лікарні розташовані в різних населених пунктах, сусідніх містах та селах, котрі входять до одного округу.

Ключовим як раз і є створення спільного плану дій: як такі лікарні будуть розвиватися не окремо одна від одної, а всі разом! Кінцева мета — це забезпечення повного комплексу вторинних медичних послуг для жителів госпітального округу. Самі люди на місцях — через госпітальні ради — і мають зробити так, щоб підпорядковані їм лікарні працювали ефективно як єдина система. Адже туди, де буде багато пацієнтів, зрештою, і поїде фахівець.

Відтак, долю лікарень в самих ОТГ чи поруч із ними мають вирішувати і представники громад. Це дозволить, як мінімум, чітко контролювати процес та уникнути небажаних для громади результатів.

Більше того, це можливість суттєво підвищити якість життя в громадах. За словами заступника міністра, мета запровадження госпітальних округів, рад і всього, що із ними пов'язане, це перенести ближче до людей медпослугі, які сьогодні доступні тільки в обласних центрах. Зокрема, кардіохірургія, нейрохірургія, діаліз. Допомога, заради якої люди зараз їдуть по 3-4 години до обласних центрів, має надаватися в опорних лікарнях інтенсивного лікування другого рівня. В ідеалі, — каже Павло Ковтонюк, — вони мають бути в центрі кожного госпітального округу.
Довідка:
В Україні сформувати госпітальні округи мають в усіх 24-х областях. В 16-ох це вже зроблено. Межі цих округів навіть затверджені Кабінетом міністрів. На черзі — Волинь. В 7-ох областях госпітальні округи не сформовані. За словами керівництва МОЗу, багато проблемних питань у Закарпатській, Львівській, Миколаївській та Одеській областях. Водночас, попри бажання МОЗ завершити цей процес вже у 2017-ому році, стосовно регіонів, які не встигнуть це зробити, не передбачено жодних санкцій.
Після формування госпітального округу та госпітальної ради її представники мають братися за написання перспективного плану розвитку госпітального округу на 5 років. І це можливість для представників об'єднанх громад. Саме ці плани будуть основою для будь-яких інвестиційних проектів у стаціонарну медичну допомогу.
В Баштанці та Новому Бузі на Миколаївщині вже є діаліз. І людям немає потреби їхати аж до Миколаєва. У Дніпропетровській області, де вже сформовані госпітальні округи, працює програма із закупівлі обладнання необхідного для проведення операцій на серці та стентування. Це дуже дороговартісне обладнання. І вперше в історії кандидатами на отримання такого обладнання стали не тільки обласні лікарні в адміністративних центрах областей. Павлоград та Кривий Ріг на Дніпропетровщині – центри госпітального округу – вже отримали таке обладнання за урядовою програмою.
Госпітальні округи: за ким остаточне рішення?!
В процесі створення госпітальних округів періодично виникають і конфліктні ситуації. Зрозуміло, чи не кожне місто хоче, щоби саме його лікарня була центром госпітального округу, отримувала нове обладання та фінансування.

Сажімо, ситуацію, яка склалася в Менській ОТГ на Чернігівщині, в цьому сенсі можна вважати типовою. І в самій Мені, і в сусідній Корюківці є районні лікарні. Але досі не визначено: яка з них буде пріоритетною? І де буде центр госпітального округу?

Відстань між містами близько 30 км. І в кожної зі сторін свої аргументи: це і погані дороги, і небажання їздити в сусіднє місто, і соціальна напруженість, яка виникає через чутки про можливе закриття лікарні…

Як діяти в такій ситуації? Заступник міністра стверджує, що є лише один прийнятний та ефективний варіант: активно включатися в роботу госпітальної ради.
Госпітальний округ – це інструмент для самих громад: визначитися для себе, яким чином вони в себе ж організують мережу. І ті обмежені ресурси, що є у держави – грамотно розподілять. Вони повинні самі прийняти рішення, яку лікарню розвинути до другого рівня, яку до першого, яку перепрофілювати на хоспіс, реабілітаційний центр, яка дорога є пріоритетною, яка другорядною…
За словами Ковтонюка, всі питання, повязані з госпітальними округами мають вирішуватися колегіально госпітальною радою. Саме цей дорадчий орган і має розв'язати економічну та логістичну задачу: як з урахуванням місцевої специфіки розвивати всю мережу лікарень на території округу?

Суть не в «столичності», не в тому, хто буде центром! — наполягає заступник міністра. Госпітальні округи не мають нічого спільного з адміністративним перерозподілом. Більше того, з часом межі госпітальних округів можуть навіть переглянути — каже Павло Ковтонюк.

А зараз представникі громад, які включені до складу одного госпітального округу, мусять шукати компроміс і керуватися в першу чергу спільними інтересами. І МОЗ як розпорядник коштів буде зважати на ті плани розвитку лікарняних мереж, які розроблять місцеві госпітальні ради.

Хто має входити до їхнього складу? — це питання часто ставлять представникам МОЗу. За законом, власниками медичних закладів є органи місцевого самоврядування, тобто ради. До госпітальної ради мають входити ті, кому належать лікарні. І вже від місцевих обранців залежить: кого вони делегують в госпітальну раду.
Ми закликаємо, щоб максимально до госпітальної ради делегували людей з експертним типом підготовки, а не політиків. Не потрібно брати депутатів, краще – експертів та медиків, і звичайно – пацієнтів. Робота госпітальної ради не політична, а технічна. Люди повинні сісти, обрахувати все, об'їхати весь округ, подивитися на кожну дорогу, лікарню тощо.
Перше засідання госпітальної ради має ініціювати департамент охорони здоров'я обласної державної адміністрації. Далі обирають секретаріат, головуючого. І рада може вже працювати. Якщо ж обладміністрація не ініцією збори, це може зробити будь-який з учасників госпітальної ради, — говорить Павло Ковтонюк.

Щоб не виникало питань, заступник міністра радить брати більше ініціативи на себе. І як зазвичай, для громад це не тільки виклик, але й можливість.

Повне відео дискусії:
Made on
Tilda