"Будь-яке законодавство, яке тільки імплементується, дуже важко оцінити у повній мірі з точки зору ефективності. Ми добре розуміємо, що за таких умов непросто відбуватиметься і організація голосування, і підрахунок голосів виборців дільничними виборчими комісіями, і встановлення підсумків голосування територіальними виборчими комісіями. Тож за такої ситуації ключовою і базовою річчю має стати довіра між всіма суб'єктами виборчого процесу. Саме на встановлення такої довіри налаштовуватиме всіх субʼєктів Центральна виборча комісія".

"Тобто під час виборчого процесу такі норми можливі. А це загроза. Ну як можна територіальну основу виборів міняти під час самих виборів? Це неправильно. Тим не менше, такі норми є", - пояснила Олена Бойко.

"Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування – це гарантія, що саме жителі через свої представницькі органи будуть впливати на розвиток місцевого самоврядування. Якщо ради будуть сформовані за партійним принципом, то в мене великий сумнів, що саме територіальні громади зможуть впливати на цей процес, адже вплив матимуть місцеві організації партій. Звертаю увагу, що не всі місцеві організації партій будуть спроможні це зробити, тому що не скрізь є районні, міські, сільські осередки. У багатьох бюлетенях буде інформація, що висуває обласна організація партії. Це означає, що або немає нижчої ланки, або обласна організація партії просто не довіряє своїм колегам внизу", - говорить Олена Бойко.

"На рівні громад 10 000 не може бути партій. Це відверте зло, яке не буде сприяти ані сталому розвитку політичних партій, ані розвитку місцевого самоврядування. Є громади, де треба просто задовольняти базові потреби людей. Освітлення встановити, побудувати дитячі майданчики, амбулаторію. І рішення там не повинні прийматися в залежності від того, як та чи інша партія дивиться, наприклад, на впровадження чи не впровадження ринку землі. Це нонсенс, - зазначив Віталій Безгін.

"Для місцевого самоврядування базового рівня потрібно залишити мажоритарку, бо кожна людина має зрозуміти за кого вона проголосувала і хто її інтереси представляє. Адже щоб зараз за партію проголосували - треба в список ставити впізнаваних людей. Як правило, списки формуються так, що це будуть люди не з території, а з центру громади, відомі лікарі, голови підприємств тощо. Але це точно не будуть люди з села, тому що їх у сусідніх селах вже не так знають. І от ми зараз знову отримаємо ситуацію, що громади втратять представника в раді. І впливати на той самий розподіл бюджету чи інших речей вони не зможуть".

"Списки закрили, і тепер кому пообіцяють, хто викупить, хто вимолить собі прохідну частину списку - той і пройде в місцеві ради, а всі інші можуть боротися за прохідну частину через виборчу квоту, але це буде майже неможливо, - говорить Роман Лозинський. - І зараз багато в кого, на жаль, відпадає бажання кандидатувати. Виборець теж багато чого не знає і буде в усьому цьому хаосі розбиратися".

"Усі всеукраїнські асоціації були проти цих ключових змін, особливо партизаційної зміни. Зокрема, були звернення до Президента і до Верховної Ради України, яке підписали понад 1000 лідерів громад. Була акція протесту під стінами Верховної Ради. Були наші виступи на комітеті, була спроба через робочу групу підкомітету донести позицію. Але ми наткнулися на глуху стіну, як на мене, відбулася така собі картельна змова парламентських партій, - говорить Ігор Абрам'юк. - Реформа з децентралізації впроваджувалася для того, щоб утворити громади, однакові за повноваженнями, ресурсами, системою урядування, однакові за логікою. А зараз ми їх штучно поділили на дві категорії. Одні змушені будуть займатися партійною розбудовою, другі залишаються в іншій системі координат. Ні партії, ні люди до цього не готові. Перманентні партійні активісти, а не поважні люди в селах будуть ставати депутатами, голови партійних осередків стануть старостами. Про це мало говорять, але вибори в районні ради також будуть партійними. І це проблема. Ми всіх запевняли, що в результаті реформи районні ради будуть відстоювати спільні інтереси територіальних громад. Це можливо, за логікою, лише в одному випадку - коли представники громад є депутатами в цих районних радах. А якщо районні ради будуть партійними, то вони разом з партійними районними адміністраціями будуть морочити голови громадам".

"Я це називаю навіть не партизацією, а центризмом і віддецентралізаційним процесом, - говорить Олена Бойко, - Такі процеси якраз не на користь реформі місцевого самоврядування. І ми оцінимо ці "надбання" навіть не 26 жовтня, а набагато пізніше, коли місцеве самоврядування не буде мати жодного впливу, і представницький орган буде представляти не інтереси територіальної громади, а інтереси партійних осередків навіть не місцевих, а обласних. Однією з підстав відкликання є невиконання кандидатом програми партії. Наголошую, що в документах на реєстрацію немає такого поняття, як програма кандидата або програма партії. Тож норми досить суб'єктивні, і я думаю, що вони будуть необ'єктивно використані в процесі відкликання".

"Імперативний мандат – величезна проблема. І з точки зору партизації, і з точки зору недемократичних принципів урядування. Це не є європейський досвід. Якщо виборці обирають, тоді чому партія має відкликати? Партія ж тільки висуває кандидата, ідеологічно забезпечує, підтримує цю особу. Але вона не є виборцями. Тому принцип відкликання не тими, хто обирав, дійсно є неконституційним, недемократичним. І я сподіваюсь, що все ж таки це останні вибори, коли ми будемо говорити про імперативний мандат".

"Ми спускаємося до того, що обраними людьми будуть повністю керувати партії. Ми хотіли якісні ради, які будуть мати довіру людей. Натомість ми отримаємо ради, де буде партійний вплив і звітування не перед жителями, а перед радою, щоб їх не відкликали за квотою імперативного мандату, - зазначив Олександр Корінний. - У мене є багато колег, які є головами громадських організацій і дуже багато роблять в громадському секторі. Кажу їм: давайте на вибори. Вони відповідають: ні, я не піду кланятися до жодного партійного боса, я хочу працювати на своє село, на своє місто, на свою вулицю. Можливості самовисування, на жаль, у них сьогодні немає".

"На мою думку, краще було б зробити поділ із позначкою 35 тисяч виборців. Але якщо вже є 10, то вже точно з імперативним мандатом. Всі, хто на місцях спроможний зробити результат - будуть іти в партії, тому що в них не буде можливості самовисування. А це означає, що вони туди зайдуть, і треба буде якимось чином контролювати дисципліну. Для цього починає працювати інструмент імперативного мандату".

"Коли неугодний сильний депутат, який діє в інтересах безпосередньо території, але в чомусь його погляди розбігаються з партійним керівництвом, то завжди можна використати цей інструмент в хибний спосіб, щоб людину позбавити мандату. Чи є запобіжник від цього? На превеликий жаль, я його не бачу. І це негативна складова того, що ми маємо".

"Для депутатів сільської, селищної, районної в місті, міської та районної ради застава складає 20% мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата у нас встановлена 4 723 гривені, тож застава становить 944 гривні. Для сільських, селищних, міських голів до 75 тисяч – це 1 мінімальна заробітна плата у розмірі 4723 гривень. Для депутатів міської, сільської, селищної, міської більше 10 тисяч виборців, обласної ради, районної ради, кандидати на посаду міського голови із населенням понад 75 тисяч - з розрахунку 4 мінімальних зарплати на кожні 90 тисяч виборців", - пояснив Андрій Гевко.

"Ця межа - штучна, - зазначив Ігор Абрам'юк. - Кандидат в депутати до сільської ради, де 10 тисяч виборців, буде платити в 20 разів більшу заставу, аніж кандидат у депутати до сільської ради, де менше 10 тисяч виборців. Ця диспропорція, як для мене, абсолютно незрозуміла".

"Але ви знаєте, як партії кажуть? От тобі прапор, а все роби сам. Тобто, це перекладеться на кандидатів у депутати у партійних списках. І тому ця диспропорція дуже вплине на потенційний склад місцевих рад у громадах, які будуть обиратися за партійною системою".

"І ці групи мають такі ж повноваження подавати для обов'язкового включення без жеребкування. А тепер рахуємо. У нас 5 фракцій і 2 групи. 7 суб'єктів подання для обов'язкового включення. І ще однією правкою було внесено те, що такі суб'єкти можуть подавати не по одній кандидатурі, а по дві, це означає, що вони повністю заповнюють всі квоти. Це означає, що позапарламентські партії майже не мають шансів потрапити у виборчі комісії, адже вони можуть це зробити за жеребкуванням. Якщо в ДВК може бути від 10 до 14 людей (а ми говоримо, що вже є 14 для обов'язкового включення), то на малі дільниці не парламентська партія не потрапить".

"Є упередження щодо виборчих бюлетенів. Давайте уявимо ситуацію, що виборець, наприклад, у селі отримає 4 бюлетені. Перший – це сільського голови, другий – сільської ради, третій – районної ради, четвертий – обласної ради. 208-му округу "пощастило", там буде ще п'ятий бюлетень щодо позачергових виборів народного депутата України. 5 бюлетенів. У кожного бюлетеня буде своя форма".

"Це якраз той зразок, коли це пропорційна система. Тут має бути два види заповнення, в цьому теж є небезпека. Перша галочка за партію і номер за особу від списку. Для того, щоб правильно заповнити цей бюлетень, потрібна широка інформаційна політика. Справа в тім, що основний принцип виборів – це принцип свідомого вибору. Тобто виборець на дільниці має розуміти, за кого він голосує, абсолютно свідомо, і цей вибір не повинен бути випадковим. Ми знаємо, що коли наші польські колеги вводили вперше свою пропорційну систему, то 30% бюлетенів були недійсними тільки тому, що виборці не зорієнтувалися і неправильно заповнювали такого плану трафаретні бюлетені", - зазначила Олена Бойко.

"В останню хвилину була змінена форма протоколу - тепер він без захисту. Були намагання спростити протокол. На щастя, вони провалилися. Але тим не менше, незахищений протокол, та ще й надрукований на принтері, є небезпекою", - додала Олена Бойко.

"Усі зміни чітко прописані першим блоком. Критичним є те, яким чином будуть застосовуватися ці норми. І тут в мене більше питань викликає, щоби правоохоронні органи, судова система адекватно ставилися, могли притягувати до відповідальності, щоб виконували ці норми, зокрема превентивну функцію. Щоб якщо ти порушуєш, то отримуєш відповідну санкцію, відповідне покарання. Бо насправді є проблема. Ми бачимо, що є ще судові процеси з 2015 року щодо підкупу виборців, які не дійшли до логічного завершення і не мають вироків. Єдине, чого не врахували в проєкті виборчих змін щодо відповідальності - це підкуп кандидата. Але знову-таки виходили з того, як зафіксувати ці факти. Тут питання відповідальності треба ще доопрацювати".

"Із приводу змін щодо внутрішньо переміщених осіб, звісно, це плюс. Велика кількість людей давно працює, сплачує податки і має право брати участь в цьому процесі", - зазначив Віталій Безгін.

"Але на мою думку, жителі України мають право визначати ту владу, на території якої вони проживають. Головне, зробити все так, щоб людина на місцевих виборах могла проголосувати один раз. Важливо, щоб сьогодні ті люди, які вимушено приїхали з Донецька, Луганська, Криму, відчували себе українцями, могли взяти бюлетень і проголосувати".

"Намагалися провести навіть 50 на 50 - була серйозна дискусія. Це було і в залі парламенту, і навіть позиції партійних представників були такими, що дуже важко в сільських і селищних громадах знайти 50 на 50 жінок, які погодились би бути активними, стати партійцями і депутатами на громадських засадах".

"До сьогоднішнього дня старостою у нас була виборна особа. У Конституції позиції старост немає. Зараз діятимуть непрямі вибори, - зазначила Олена Бойко. - Звертаю вашу увагу, це не призначення старост. Тому що призначення - це тоді, коли призначаються конкурсом або одноосібне призначення. Вибори бувають прямими або непрямими. Прямі вибори - ми йдемо на дільницю і голосуємо за ту чи іншу особу. Непрямі - коли наші представники в раді вибирають за нас. І це теж нормальна демократична позиція. Тому я не маю упереджень стосовно принципів вибору старост".

"По-перше, компетенція самої ради - визначати, хто має працювати з ними, наскільки їм це буде комфортно з точки зору спілкування і якісного представлення на місцях. Ми знаємо, що сьогодні є обрані старости, які в конфронтації з головами певних об'єднаних територіальних громад. І така конфронтація, по суті, є дисонансом в роботі".

"Відтоді як вибори в громадах стали партійними і село може не мати свого депутата (бо за партійними списками дуже велика ймовірність, що села, селища,не будуть мати своїх депутатів у сільській раді), то хто представлятиме їхні інтереси у сільській, селищній раді вже об'єднаної громади? Староста. А старосту призначає теж політично обрана більшість місцевої ради. Тобто цілком можливо, що буде призначена не та людина, яку б рекомендувала громада. Якби поріг партизації був такий, що сільські громади знаходяться нижче нього, і депутати обиралися б за мажоритарною системою, тоді про виборність старости можна було б не дискутувати. До речі, у ході реформи було обіцяно, що кожне село, селище буде представлене у місцевій раді, кожна громада буде представлена у районній і обласній раді. І зараз цей принцип порушено".

"Я завжди підтримував ідею, щоби не створювати конфлікт на території, не обирати депутата, голову, а тоді ще й старосту, бо вони могли прийти від трьох різних політичних сил. Більшість в раді буде "призначати" старосту. Голова вноситиме одну пропозицію, більшість її не буде підтримувати до тих пір, поки голова не внесе потрібну їм кандидатуру. Тобто, або старости не буде, або він буде партійний. І, як правило,підтримуватиме ту партію, яка його висунула".

"У новій статті 54 виписано 13 чітких повноважень старости. І цей перелік не є вичерпним. Законодавець передбачив право представляти в першу чергу інтереси територіальної громади, брати участь у засіданнях тощо. Залишається позиція стосовно того, що старости є членами виконкому та мають право брати участь у бюджетному процесі. Окрім того, старости мають повноваження, компетенцію відповідно до закону та положення про старост, які визначаються відповідною радою. Тобто ради самі можуть надавати старостам широкі повноваження", - пояснила Олена Бойко.

"Це питання ще потребує вивчення. Тут важко однозначно сказати, в яких громадах вибори будуть, а в яких - ні, - сказав Андрій Гевко. - Ми повинні отримати відповідну інформацію від військово-цивільних адміністрацій і Служби безпеки під час прийняття рішення щодо проведення виборів. Зрозуміло, що хочеться, щоб вибори відбулися на всіх територіях, які є підконтрольні Україні. Але однозначної відповіді вам дати зараз ніхто не зможе, оскільки ситуація постійно змінюється".